Авторизация
×

Логин (e-mail)

Пароль

Интерактивные истории, текстовые игры и квесты
Гиперкнига

Библиотека    Блог

Посетите наш новый сайт AXMAJS.RU

Запустить

Знайомий незнайомець Панас Мирний

Початок Першої Світової війни. 1914 року Панаса Рудченка призначають дійсним статським радником, хоча для конаючої Імперії це вже не має значення. Старший син Віктор йде добровольцем на фронт і гине в бою у 1915 році, що стало для Панаса Яковича персональним горем. Панаса Мирного знову розшукують жандарми «за неблагонадійність» а молодший син Леонід йде в армію УНР під провід Симона Петлюри. Середній син Михайло відступає у 1919 році разом з денікінцями і повернеться вже з більшовиками. Час розкидав братів Рудченків на різні боки.

Востаннє Панас Мирний публічно виступив під час ювілею Івана Котляревського в Полтаві у тому ж таки 1919 році. Коротка, але яскрава промова Панаса Мирного до основоположника української літератури справила велике враження на присутніх. Через кілька місяців Панасу Мирному повідомили, що Леонід загинув у вирі Громадянської війни.

Старий письменник цього удару вже не переніс і закінчив своє земне життя 28 січня 1920 році від інфаркту.

[[Машина повідомляє, що часовий шторм ось-ось завдасть шкоди машині і йдеться

підготовка до повернення у свій час.| 7 ]]

Хто такий Панас Мирний? У наш час ви можливо щось про нього чули, десь бачили це ім’я? Або ви вперше чуєте про цього письменника? Відомо, що Панас Мирний був дуже скромним і не любив, щоб про нього писали біографії або портрети. Пропонуємо вам скористатися спеціальною машиною часу, яка дозволить побачити наочно – хто такий Панас Мирний! У цій машині ми опинимося у самій історії Панаса Мирного. Але будьте обережні! Якщо ви вчините щось не так, як це було насправді – історія може піти зовсім іншим шляхом. Якщо вас не лякає ця перспектива, тоді ласкаво просимо за штурвал!

Іноді під час подорожі в минуле виникатимуть просторово-часові вузли. Це точки, де історія трохи розмивається, стає нечіткою. І оператор машини часу має визначити, як усе було насправді.

Починаємо запуск машини часу!

За протекції батька Панас Якович Рудченко 19 липня 1864 року переходить до скарбництва а через два місяці стає канцелярським служителем Гадяцького повітового скарбництва. Пізніше, 23 грудня 1854 року він зарахований помічником бухгалтера наказом Полтавської казенної палати. Служив Панас Рудченко сумлінно й акуратно.

31 грудня 1865 року Панас Рудченко «з приводу перетворень у Міністерстві фінансів указом Полтавської казенної палати переміщений у Прилуцьке скарбництво письмоводителем». Тут Панас знову зустрічається з простими людьми, збирає фольклор, узори вишивок. Але у Прилуках йому було дуже важко, до того ж, брат Іван захворів і був змушений покинути вступ до університету. Іван Рудченко після хвороби теж став чиновником в системі державного контролю. Чиновництво Російської Імперії було по суті бездушним і внутрішньо мертвим, що брати Рудченки відчували дуже гостро. Відчуваючи, що оточений недружньою, важкою атмосферою у Прилуках, Панас Якович задумується…

... як витерпіти Прилуки

... як поїхати в Гадяч

На межі 1868 і 1869 Панас Рудченко вперше надрукувався як фольклорист у першому випуску «Народных южнорусских сказок». Книжка вийшла російською мовою бо все ще діяв той злощасний Валуєвський циркуляр і розповсюдження українських книжок суворо заборонялося. У 1872 році у журналі «Правда» з’явилося перше оповідання, підписане як Опанас Мирний. Називалось те оповідання «Лихий попутав». Опублікуватись братові у тому журналі підказав уже знаний критик Іван Білик.

1871 року Панас Мирний нарешті перебрався до затишної і ошатної Полтави. Одного разу, мандруючи з Полтави до Гадяча, він розговорився з машталіром, який розповів письменнику про розбійника Гнидку. Ця постать так вразила Панаса Яковича, що він почав шукати свідчення про того розбійника. Він швидко написав оповідання, яке називалося «Чіпка» і…

... вирішив його чимшвидше опублікувати

... вирішив надіслати його спершу братові

Панас Мирний вирішує відправити це оповідання братові Івану. Іван Білик прийшов у захват, але порадив дописати його у роман. Панас Мирний так і зробив і знову відправив братові на рецензію. Тим часом, 1873 року Панаса Мирного призначили старшим бухгалтером, роботи стало більше, роман писався повільніше, ще і брат Іван розбив роман на чотири частини і вносив різні правки. Ось уже у 1875 році Панас Мирний отримує чин колезького секретаря, а роман все ще досі пишеться і переписується.

У 1876 році імператор Олександр ІІ вирішує, що обмежень Валуєвського циркуляра недостатньо для вільнолюбного українського духу, і підписує Емський указ у німецькому місті Бад Емс. Емський указ забороняє українську мову у публічному житті взагалі. Заборонені вистави, пісні, книжки, газети, публічні виступи, навчання українською і все спрямовано на те, щоб зробити з українців вірних Імперії росіян. Іван Білик, що вже подав роман до цензури, вирішує відмовитись від його публікації і переправити небезпечний текст за кордон. 1880 року роман «Пропаща сила» або як він більш відомий під назвою «Хіба ревуть воли як ясла повні?» вийшов у Женеві за допомогою Михайла Драгоманова. Титулярний радник Панас Якович Рудченко скоро триматиме найкращу книгу свого життя у руках.

Обережно минаємо часоворот

У 1886 році Панаса Мирного призначено начальником І відділу казенної палати. У 1894 році він отримав ранг статського радника. А ще Панас Якович нарешті одружився на учительці музики інституту шляхетних панянок Олександрі Михайлівні Шейдеман. У них народилося троє синів.

Тим часом «Пропаща сила» розповсюджувалася Україною. Більше про неї знали, звісно, на Західній Україні, яка була під владою Австро-Угорської Імперії, де порядки були інші, ніж у Російській Імперії. Але і на Сході книжка розповсюджувалася,здебільшого нелегальним шляхом. Жандарми збивалися з ніг, розшукуючи таємничого Панаса Мирного.

Панас Мирний писав також і п’єси для театрів. Емський указ через деякий час пом’якшили у частині театральних вистав і цим скористалися українці. Одного разу у Полтаві трупа Садовського і Саксаганського ставили «Лимерівну» Панаса Мирного. Публіка була у захваті і почали скандувати: «Автора! Автора!». Панас Мирний був присутній на виставі і…

...несподівано для себе вийшов на сцену

...несподівано для себе злякався і принишк

Несподівано для себе Панас Мирний вийшов на сцену. Зал онімів. Чутки, що начальник казенної палати – відомий письменник, що пише сміливі викривальні речі, ходили давно, але ось, наочно всі вони підтвердилися. І знову зал вибухнув шаленими аплодисментами, а знаменита актриса Заньковецька піднесла авторові п’єси подарунок від трупи. Обшуки, під час яких жандарми виявили в поважного чиновника заборонену літературу, нічого не дали, Панас Мирний тепер став публічною персоною і арешт такої людини міг мати далекосяжні наслідки. Про розсекречене ім’я Панаса Мирного написали «Полтавские губернские ведомости», як і про шалений успіх вистави. Жандармам довелося лише скрипіти зубами і мовчки вислуховувати догани від керівництва. Втім, Панаса Яковича Рудченка все таки внесли до списку «неблагонадійних».

Панас Якович на те не дуже журився. Він тепер мав змогу відкрито допомагати людям і відстоювати позиції українців. Він допоміг прокласти бруківку на вулиці Кобищанській (зараз Панаса Мирного), допомагав простим людям у паперових канцелярських справах, із пенсіями і проханнями. Жандарми його не чіпали, але пильно за ним стежили.

Попереду великі часові збурення, пристебність паски! Рухаємося далі!

Як статський радник Панас Рудченко мусив бути на усіх урочистостях у спеціальні «присутсвенні дні», коли усі держслужбовці високого рангу мусили з’являтися у соборі на молебені за царську сім’ю. До того ж, у 1909 році за участь в урочистостях на честь Полтавської битви росіяни пожалували йому бронзову медаль і андріївську стрічку. Це неймовірно дратувало Панаса Яковича, але він мусив коритися. Письменник одягав парадний мундир, ховав його під пальто незалежно від погоди і їхав на службу бричкою із піднятим верхом. Повернувшись він негайно скидав з себе усю мішуру і з полегкістю вдягав свій звичайний скромний костюм. Мундир він і зовсім називав «хомутом».

Панас Якович завжди допомагав усім, хто потребував допомоги. Одного разу, дізнавшись що у синових однокласників немає місця, де можна було б безпечно почитати і обговорити цікаві книги, він запропонував…

...перебратись хлопцям у їх садок

...перебратись хлопцям у безпечніше місце

Панас Мирний вирішує самотужки випустити цю книжку. Він знайшов видавців у Полтаві, організував друк книжки під назвою «Чіпка» за свій кошт і отримав підтримку місцевої інтелігенції. Ось, книжка вийшла, але невдовзі після цього цар Олександр ІІ підписав у місті Бад Емс сумнозвісний Емський указ. Книжку заборонили, жандарми вломилися з обшуком у будинок Панаса Мирного а його самого заарештували. Був суд і колишнього бухгалтера засудили до вислання у Сибір. Там Панас Мирний приєднався до народовольчого руху, нелегально поїхав у Петербург і брав участь у революційній діяльності. Зрештою загинув у перестрілці з жандармами.

Це помилковий варіант історії Панаса Мирного. Давайте почнемо спочатку?

Справжнє ім’я Панаса Мирного – Панас Якович Рудченко. Народився він 1849 року у сім’ї скромного чиновника в місті Миргороді на Полтавщині. Були у нього батько Яків, який кохався у чиновницьких звичаях, мати Тетяна, яка вміла дуже гарно оповідати різні казки та історії і брат Іван, з яким малий Панас іноді бився і дражнився, як це буває з братами у дитинстві. Сам Панас був досить замкнутим хлопчиком, який любив послухати казки своєї няні баби Оришки. Разом з Іваном Панас пішов до школи, тоді це називалося училищем, разом вони ходили у люди, записували казки і оповідки, незважаючи на те, що саме у 1863 році Валуєв виписав циркуляр, який забороняв випускати українською мовою книги і підручники.

Після училища Панас Мирний стає судовим писарем, часто запрошує до себе кобзарів і бандуристів і записує старовинні пісні, думи, легенди.

Ось старший брат Іван закінчує навчання, вступає до Громади, залучає до неї свого брата Панаса і… закохується. На свою біду – у бідну молоду вдову. Батько Яків Рудченко і чути про таке не хотів, а Іван наполягав на своєму.

Панас під час сварки двох близьких людей вирішує підтримати…

... брата.

... батька.

Панас вирішує підтримати батька. Він все ще досі відчував деякі ревнощі до свого брата, до того ж, йому хотілося навчатися. Іван розлютився, грюкнув дверима і без батьківського благословення таємно обвінчався з бідною вдовою. Батько нічого не міг вдіяти і вирішує відправити Панаса на навчання у Києво-Могилянську академію. Там Панас Мирний закінчує навчання, але сварка із братом призводить до того, що він перестає писати. Панас Мирний все таки став важливим чиновником у Полтаві, навіть вступив до полтавської масонської ложі «Любов і вірність», але письменником так і не став.

Машина повідомляє що це ймовірний варіант розвитку подій, але не справжній. Очевидно, десь щось пішло не так. Спробуємо спочатку?

Панас Мирний відмовився виходити на сцену, побоюючись розкрити своє інкогніто. Публіка була невдоволена, але вистава все одно їй сподобалася. Тим часом, жандармське управління Полтави гарячково розшукувала незрозумілого Рудого, чи то пак, Руденка, поки одного з поліцейських не осяяло, що це може бути дійсний статський радник Рудченко! Ситуація стала незручною, Панас Якович був дуже поважною людиною, тому жандарми вирішили діяти обережно – через Петербург. Поліцемейстер розраховував на те, що маловідомого чиновника заарештують швидше, ніж публічну персону.

І справді, розрахунок вдався, невдовзі Панас Якович потрапив у опалу і з Росії надійшов таємний наказ заарештувати Панаса Яковича Рудченка. Звістка про арешт поважного чиновника облетіла місто, але особливого збурення не викликала.

Письменника під конвоєм завели до зали суду. Засудили його до в’язниці, де Панас Мирний захворів на сухоти і невдовзі помер.

Помилкова історія, вочевидь. Спробуймо знову!

Панас Якович запропонував хлопцям підшукати якесь інше місце для зустрічей. На жаль, про це дізналися жандарми і багатьох схопили. Віктора Рудченка та його товаришів виключили з гімназії і забрали до армії. Панаса Яковича відкрито звинуватили в неблагонадійності. Хоч його і не заарештували, але це все підірвало здоров’я немолодого Панаса Мирного. Царські службовці почали цькувати письменника за його відкриту українськість і захист простих людей. Хвороби здолали письменника і він помер набагато раніше ніж це було насправді.

Помилка! Ця історія закінчилася не зовсім так! Спробуй знову!

Панас Якович запропонував гімназистам влаштуватись у садку Мирних. У той садок можна було потрапити з різних боків і вулиць, що приспало пильність жандармів, які були в курсі неблагонадійності Панаса Мирного. Сам Панас Мирний дав поради хлопцям з приводу конспірації і це мало сенс – жодного гімназиста з цього імпровізованого літературного гуртка жандарми не вистежили. Пізніше багато з них будуть вдячні Панасу Мирному за турботу і науку.

Крім того хлопці згадували, що Панас Якович вмів чудово плавати і вони в нього вчилися мистецтву триматися на воді. Ця наука багатьом знадобилася у житті.

Проте у 1909 році йому все ж довелося відправити синів у Гадяч до бабусі за наказом поліцмейстера. Тому на урочистостях Панас Мирний стояв сам.

Увага! Часовий шторм! Попереду буремні роки!

Панас вирішує підтримати брата. Це кохання так його вразило, що він зробив цю подію однією з тем своєї творчості. Батько через це дуже непокоївся за свого старшого сина.Він не схвалював це кохання і не розумів його. Він починає розмірковувати, як вийти з цієї делікатної ситуації.

Яків Рудченко крім цього ще непокоївся про долю молодшого сина – Панаса. Той надто довго засиджується у судових писарях. Але грошей на навчання було лише для одного. Потрапивши у таку ситуацію Яків Рудченко вирішив запропонувати Іванові піти на навчання, сподіваючись,що у навчанні Іван забуде своє недоречне кохання. Розрахунок батька вдався, Іван у Києві зустрів свого друга Михайла Драгоманова і з головою поринув у вир вільного життя. А Панас пішов працювати чиновником у судову палату за протекції батька.

Продовжити подорож

Панас Рудченко вирішує лишитися у Прилуках і терпіти цю атмосферу. З часом його кар’єра забуксувала, пари він собі не знайшов а твори писав у шухляду. У Прилуках Панас Якович став гоголівським «чоловіком у футлярі», який ні з ким не спілкується, нічим не цікавиться і живе дуже бідно. Його прозвали Мирним, бо був він мирним за вдачею і поведінкою. Але цей Панас Мирний нікому не став відомим а його фольклорні напрацювання виявили українські вчені набагато пізніше. Не збереглося навіть дати смерті і народження.

Очевидно, це не той варіант Панаса Мирного що нам потрібен. Спробуємо спочатку?

Панас Рудченко вирішує їхати у Гадяч до батька. Там він оповідає своє становище у задушливих Прилуках і батько йде назустріч. 21 серпня 1867 року Панас Рудченко завдяки клопотанням батька повертається у Миргород на посаду помічника бухгалтера. У Миргороді Панас Якович активно листується з братом Іваном. Іван Рудченко у той час вже написав нарис «Чумаки» і розвинув бурхливу діяльність на ниві етнографії. Іван Рудченко, який вже тоді узяв псевдонім Білик запросив і брата Панаса узяти участь у цих етнографічних розвідках і скласти докупи усе те, що вони записували ще в училищі.

Пробираємося скрізь вихори часу

Ви опиняєтесь у своєму часі. Машина тихо гуде, закінчуючи подорож. Це була пізнавальна мандрівка.

Незважаючи на те, що ми дізналися долю письменника, він так і залишився таємничим незнайомцем. Але його твори і його справи все таки трохи відкривають завісу таємниці і часу, і одним оком ми можемо подивитися на людину, яка була взірцем доброти, скромності, турботи і працелюбності.

Машина часу стоїть у кутку, готова до чергової подорожі. Чи не бажаєте ви знову подивитись на долю цієї мудрої і доброї людини?

Кінець

... або ж ні?

Мандрівка у минуле на машині часу долею Панаса Мирного.

Полтавська обласна бібліотека для дітей ім. Панаса Мирного

Мотузюк Денис